Збираючи цей будиночок із дрібних детальок, камінчиків чи сувенірів, знайдених у секонд хенд магазинах, я думала про те, що кожна із них є більшою ніж здається – за кожною стоїть якась хоча б маленька, але історія – фрагмент чиїхось емоцій, вибору, власне, чийогось життя. Мене вабила анонімність цих історій, адже вона дає змогу абстрагуватися до рівня образу, і водночас викликала почуття якоїсь бентежної туги, адже ці історії вже назавжди втрачені. Ядумала по крихкість великих конструктів, руйнація яких відбулася і відбувається прямо на моїх очах. І про те, як їхні уламки все одно стають фундаментом нового життя. Я думала про пам'ять. Чи стає вона більш значущою, коли зникає те, що її сформувало? Врешті, я думала про те, що таке дім, і наскільки це визначення може змінитися під загрозою його втрати.

​

Змішана техніка, папʼє-маше
140x150x200h

​

Дизайн: Люда Скринникова

​